✔ диктанти
Тексти для контрольних диктантів (5 клас)
Осінній ліс
Люблю я бродити по лісі, слухати зелений шум дерев, коли здається, що кожне дерево шумить на свій мотив. Сосна сухо виспівує вгорі. Дуб густо шелестить, наче з металевим гудінням. Ніжно, мрійно ворушать своїм листячком осика і верба...
Пішли хлоп'ятка в ліс гуляти. Весело бігати по м'якому й жовтому листю. Шелестить воно під ногами.
Побачили хлопці багато пташок. Це в них осінні збори. Збираються летіти у вирій, обговорюють, яким шляхом вирушати.
Шумно затріпотіли крила, засвистіли пташки. Чорна хмара піднялася над лісом і понеслася швидко в напрямку півдня. Шпаки полетіли від нас до весни.
(92 сл.) (За О. Копиленком)
Криничка
У лузі стоїть криничка. Навіть старі люди не пам'ятають, хто її зробив.
Над криничкою верба схилилася. На гілці глиняний кухлик висить. Затишно тут. Солов'ї звивають навесні свої гніздечка у вербовому гіллі, витьохкують місячними ночами радісні пісні і виводять солов'ят.
Не минають люди кринички. Ось і Тетянка, Тарасик та Миколка йшли з лісу, гриби та ягоди в кошиках несли. Притомилися, то й завернули сюди. Верба подала їм кухлика, а криничка пригостила водицею. Чистою, прохолодною, на духмяних лугових травах настояною. Як напилися дітки джерельної води, де і втома поділася.
Усіх щедро напуває криничка, а води в ній не меншає.
(97 сл.) (За В. Чухлібом)
Прощається літо
Літо задумливо проходить над Україною. Осінь уже поспішає. У містах на перонах повітря аж тремтить. Тепло і м'яко війнуло динями та свіжими огірками. Смугасті кавуни пахнуть холодом і росою. У приміських селах двори стоять у хуртовині айстр. Мліють городи у малинових проміннях сонця. Мліє і сходить до неба золота імла. Чорногуз зупинився серед поля, змахнув крильми і застиг у льоті. Наче хтось його заморозив. На квітку впав знеможений лахматий джміль. Лист клена тьмяніє. Щось біленьке починають ткати павучки. Прощається синє літо і зачиняє на гачки свої зелені двері.
( 90 сл.) ( За Миколою Вінграновським)
Старий дуб
Старий дуб жив уже багато років. Дуб був гіллястий, міцний, поважний, з товстелезним стовбуром, і, звичайно, був найголовнішим у лісі. Ніхто з ним не сперечався, коли він шумів своїм листям. І листя він найдовше не хотів скидати, щоб було чим шуміти і всім наказувати. І найпізніше за всі інші дерева убереться в свіжу зелень.
У лісі дерева й пташки слухали старого дуба. І навіть вітер-суховій вгамувався в його міцному гіллі. Недарма любили старий дуб дерева, звірі, птиці. Під його охороною не страшні їм були ні вітри, ні буря. Наче на сторожі, стояв він на узліссі.
(97 слів) (За О. Іваненко)