Прислів'я та приказки

Птицю пізнають по пір'ю, а людину - по мові.

Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

Від теплого слова і лід розмерзається.

Впік мене тим словом, не треба й вогню.

Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

Перше погадай, потім відповідай.

Шабля ранить тіло, а слово душу.

Хто мовчить, той двох навчить.

Слово - не стріла, а глибше ранить.

Слово старше, ніж гроші.

Добре слово краще, ніж готові гроші.

За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.

Коня керують уздами, а чоловіка — словами.

Краще переконувати словами, як кулаками.

М'які слова і камінь крушать.

На його слові можна мур мурувати.

На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.

Не так то він діє, як тим словом сіє.

Слова пристають, як горох до стінки.

Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.

Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

Словом можна й місто збудувати.

Удар забувається, а слово пам'ятається.

Чиєсь одне слово губить діло.

Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде.

Зайве говорити — тільки собі шкодити.

Як сорока хвостом, так і базіка мовою.

Меле день до вечора, а послухати нічого.

На словах густо, а в голові пусто.

Не спіши язиком, квапся ділом.

Гострий язик — дарування, довгий язик — покарання.

З базіками тримай язик за зубами.

Говорити не думаючи — це стріляти не цілячись.

Хто багато говорить, той мало творить.

Язик без кісток: що хоче, те й меле.

Бесіди багато, а розуму мало.

Добра голова не каже пусті слова.

Менше говори – більше вчуєш.

Найменше діло – балакать.

Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

Дурний язик попереду розуму біжить.

Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.

Де багато слів, там мало діла.

Говори лише про те, що знаєш.

Говори менше — думай більше.

Говорити легко, робити важко.

Слово — вітер, письмо — грунт.

Слово — до ради, а руки — до звади.

Що кому треба, той про те й теребить.

Байка байкою, а борщ стигне.

Чоловік має два вуха, щоб багато слухав.

З пісні слова не викидають і свого не вставляють.

І від солодких слів буває гірко.